«Війна для мене – це…»

Війна для мене – це страшна справа. Почалася у 2015 році, у нас у 2014 році не дуже було, а у 2015-му ми під бомбардування потрапили. Діти одразу виїхали, по сьогоднішній день вони не можуть приїхати. Бояться. Страшно. Просто вони бачили, коли летіли літаки на Новолуганку та стріляли, вогні просто летіли. Ми всі це бачили, тому діти виїхали й більше не повертаються поки, а хотілося б.

У 2015 році, коли у нас сильно стріляли по Світлодарську, у нас всі вікна були вибиті, ми потрапили під таке... Мені телефонує онук з вулиці Нижньовартівської, каже: «Бабусю, ви що вдома? Швиденько в підвал! У вас над дахом снаряди вибухають». Ну, а ми вже й не знали, куди подітися. У підвалі два дні сиділи. Дві доби з підвалу не виходили, тому що стріляли й стріляли. Зараз живемо в очікуванні не знаємо чого, страшно.

Ми живемо на восьмому поверсі, і нам видно було, як летіли літаки й стріляли, ось так вогні прямо летіли, це найстрашніше. А потім бачили, як снаряди падали до нашого водосховища. Це жахливо! Зараз страшно згадувати.

Ви виїжджали кудись?

Ні, нам нікуди їхати. Ми пенсіонери й нікуди їхати. Квартира в нас є.

Як військовий конфлікт вплинув на повсякденний побут, на доступ до послуг, продуктів, товарів?

Особливо вплинув на здоров’я. У мене чоловік другий рік не виходить на вулицю навіть, настільки захворів, нервово все це було. Зараз лежить хворий, тому не може навіть виходити.

У нас позакривали банки. Один Ощадбанк і пошта, у яких черга, а зараз пандемія, добре, що пенсію додому приносять. А зараз, кажуть, пенсію припиняти будуть носити, іти треба в Ощадбанк. Як мій чоловік зможе піти, щоб картку відкрити, якщо він другий рік із квартири нікуди не виходить?

У нього астма на нервовому ґрунті, може, від переживань постійних через дітей, через себе, через мене виникла. Зараз задихається, ходити вже не може.

Чого ви навчилися за ці роки?

Навчилися терпінню, виживати.

Чи отримували ви з 2014 року якусь гуманітарну допомогу? І яку роль вона відіграла для вас і вашої родини?

Так як у мене пенсія не дуже велика, у чоловіка трохи більша, допомогу від Ріната Ахметова отримували. Це нам така допомога була, взагалі, величезна допомога була нам! І крупами, і маслом. А зараз яка дорожнеча, усе піднялося в ціні, ледве виживаємо. Ще й ліки додалися до всього.

Від Ріната Ахметова ми отримували, я і чоловік отримували, я ще у Ріната Ахметова була в соцпрацівниках, потім думала покинути, але чоловік сказав: «Ні, пішла, значить іди, я буду сам вдома». Я по дітях була, допомагали їм. Велика подяка! Усі бабусі, сусіди літні, усі дуже були задоволені, усі вдячні за цю допомогу, за Ріната Ахметова.