У Донецькій області почались обстріли з першого дня війни. Я була дуже налякана. Складно було зрозуміти, як діяти далі. Росіяни наступали дуже швидко. Вибухи були постійно. Я з дитиною виїхала з села. Вдома залишалась бабуся, вона виживала під обстрілами. Прильоти снарядів були по всьому населеному пункту. Води, світла та газу там не було. Згодом бабусю вивезли волонтери, і я забрала її до себе. Зараз їй потрібні ліки, грошей у нас не вистачає. У моєї дитини забрали дитинство. Психіка у сина порушена, він боїться гучних звуків. Думаю, його потрібно лікувати. Зараз сподіваюсь лише на мир та затишшя, і щоб всі діти були здоровими та щасливими.