Наша сім'я два рази тікала та кидала свою домівку. У 2014 році Ліза була ще маленька, тому не зовсім пам'ятає все. А я дуже добре все пам'ятаю: і як рвалися снаряди, як зруйнували будинок батьків, як вибиралися під обстрілами з міста. Але у 2022 році вона вже все бачила і чула. Сказати, що вона злякалась, це не сказати нічого. Вона була в шоці. Ми з сином намагалися, як могли, заспокоїти. Зараз намагаюсь надати їй все саме краще, на що в мене вистачає грошей.

Найбільш важким було залишитися сам на сам у чужому місті, без нічого.