У Маріуполі Данило працював лікарем-урологом в обласній лікарні. "Вразила густа зловісна темрява. Небо затягнуте димом. Гар'ю. Місто постійно горіло. Не було видно навіть Місяця", - розповідає Данило Мітраков. 

Наскільки міг, молодий лікар надавав допомогу пораненим. Але й сам неодноразово знаходився за крок від смерті. "Спалах яскравий. Відчуття, що прилетіло до нашої оселі. Потужний вибух. Гучний. Будинок злетів у повітря. Струсило стіни. Впали на підлогу. З мамою злетіли з дивана. Я, на мені мама і батько. Разом лежали у темряві під жорстким обстрілом. Стіни падали на голову", - говорить Данило.