Губський Олександр, 9 клас, Академічний ліцей "Європейський"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Носенко Лариса Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Світло. Одна із найголовніших проблем українців в умовах війни - це перебої з електроенергією. Кожен день росія намагається атакувати сферу енергетичної інфраструктури нашої країни. Коли немає світла, стає сумно та гірко на душі, уже не можна жити як раніше, багато справ залишається відкладеними. Іноді навіть буває відчуття страху та безнадії.

Але вимкнення електроенергії загартувало в багатьох українцях дух та показало всьому цивілізованому світу, що ми можемо жити попри все.

Нещодавно ми з мамою поїхали в Київ. Дуже добре провели час, дослідили центр міста. Наш шлях пролягав через Контрактову площу, на якій зараз розташована інсталяція «Битва за світло». Це недавно поставлений у центрі площі знищений російськими засобами ураження трансформатор, який постачав світло Україні понад 50 років. 40-тонна кремезна металева машина прийняла на себе удар ворога та згоріла майже вщент. Вона встановлена на знак незламності та сили духу українців, щоб показати, який вигляд має обстріляний об’єкт. Я уважно роздивився його, сфотографував, щоб показати татові, який працює в «Полтаваобленерго», та дізнався, що 236 ракет і дронів випустили по об’єктах  України лише 26 серпня цього року.

Трансформатору навіть дали своє ім’я. Його звати Орест. Я планував, як тільки приїду додому, то обов’язково розповісти про це все татові.

Ми ще погуляли містом. Була чудова погода, і в Києві майже не було повітряних тривог. Саме в цей день, 21 вересня, мій тато був на добовому чергуванні. Він працює на підстанції, яка постачає світло на весь лубенський газопровід. Близько 23 години його підстанцію атакувало 6 шахедів. Вони цілили на територію, 5 шахедів вибухнули поблизу татової роботи. А останній влучив саме в головний трансформатор.

Почалася пожежа. Тато був один, і поки чекав на приїзд пожежних та військових, самотужки загасив пожежу, яка могла знищити все обладнання на підстанції й залишити без світла такий важливий об`єкт інфраструктури, як газопровід.

Він навмисно не казав нам, що сталося цієї ночі в нього на роботі, бо не хотів, щоб ми хвилювалися. Про подробиці всі дізналися згодом, коли вже повернулися додому. І тільки тоді я усвідомив, що це тепер стосується й мене особисто. Тепер, коли я згадую трансформатор, думаю про нього зовсім інакше. Бо зрозумів, наскільки важлива система енергопостачання й наскільки важливі звичайні люди, які щоденно здійснюють подвиги, ризикуючи власним життям, щоб зберегти світло для кожного з нас. Поки є такі люди, Україна обов’язково матиме надію на світле майбутнє. Ми неодмінно переможемо і виграємо цю битву за світло!