Ничипорчук Христина, 8 клас
Олевський ліцей №2
Вчитель, що надихнув на написання есе: Філоненко Людмила Григорівна
Війна. Моя історія
24 лютого 2022 року я прокинулась й почала як зазвичай збиратися в школу нічого не підозрюючи. Класний керівник написав в групу класу що в школу сьогодні не йти і я дуже здивувалася. Підійшла до мами запитати що ж сталось, чому так, після чого почула такі слова “війна почалась..”. Спочатку я й не повірила, що це правда та не ставилася до цього серйозно, тільки потім до мене дійшла вся серйозність цієї ситуації та як це страшно. До цього я частенько читала твори різних письменників про війну та не думала, що таке може застати і моє життя. Я не знала що буде далі, ніхто не знав..
Ніхто не думав, що може початися війна. Всі ми жили радісним, щасливим та безтурботним життям, яке в один момент просто обірвалося.
Війна застала кожного українця, з того дня ми переосмислили всі цінності життя та мали надію, що цей жах якомога швидше закінчиться. По телевізору на всіх каналах йшли новини, страшні новини.. Мені було дуже страшно, від всієї цієї ситуацій, я не знала, що чекати далі, можливо з хвилини на хвилину я відчую всю війну на собі, в своєму містечку. Страх та не розуміння що буде далі дуже мене лякало.
24 лютого, змінило життя всіх українців, все обернулося з ніг на голову, ніхто не знав що нас чекає далі. Багато людей стало свідками жорстокої війни, залишилося без рідних, без домівки, без життя...
Це справжня війна, не якийсь там страшний сон, а справжня війна, лише одна думка про це мене вбивала морально.
Війна – наша спільна трагедія. Я мрію після нашої спільної перемоги поїхати в наш рідненький Херсон чи Одесу, сподіваюся ця мрія найближчим часом здійсниться. Українці сильний та мужній народ який ніколи не здається, тому скоро нас чекає мир та перемога до якої ми йдемо спільними зусиллями. Віримо в наші Збройні Сили України та в перемогу і все в нас вийде!
