Те, що раніше здавалося звичним і стабільним, тепер стало крихким і непередбачуваним. Змінилися пріоритети, ритм життя і навіть сприйняття простих речей. Мій чоловік служить, і це означає постійну тривогу за нього, очікування новин та життя від дзвінка до дзвінка. Це додає сили, але водночас і виснажує морально. Друзі роз’їхалися по різних містах і країнах, тому живого спілкування стало набагато менше - тепер ми підтримуємо зв’язок переважно онлайн. Навчання у сина також перейшло в онлайн-формат, і це сильно вплинуло як на його соціалізацію, так і на якість навчання. Немає звичного шкільного життя, живого спілкування з однокласниками та вчителями.

Найстрашнішим моментом став день 16.04.2022, коли мій чоловік та син разом попали під обстріл. Цей жахливий досвід залишив глибокий слід у нашій пам’яті, адже пережити таку безпосередню загрозу для життя найрідніших - це невимовний стрес для всієї родини.

Попри постійну тривогу та складні обставини, син намагається знаходити відраду в творчості. Він дуже любить творити 3-Д ручкою та створювати дивовижні обʼємні скульптури. Ці заняття допомагають йому зануритися у власний світ, відволіктися від важких думок і справлятися з відсутністю звичного дитячого спілкування.