Особисто для мене все було не по-справжньому, ніби все відбувається не з нами, не з моїм рідним містом. Не вірилося, що таке місто й регіон може надовго затягнути в круговерть нерадісних подій.

Я і моя сім’я знаходилися в Донецьку з перервами та виїздами, ми жили надією, що з дня на день усе закінчиться, і ми будемо жити колишнім життям. Так було до 1 вересня, коли дочці необхідно було повертатися до шкільних занять, а конфлікт лише розгорявся. 1 вересня ми виїхали з Донецька, як нам здавалося, тимчасово...