Гучні обстріли і плутанина в перший же день війни дуже налякали Надію Поніжу. Вони з чоловіком втратили спокій і почуття безпеки, тому що живуть на лінії розмежування.

У перший день тут таке було... передати не можна. Дуже сильний стрес був, тому що стріляли голосно. Ми ж на лінії розмежування, тому сильна стрілянина була. Нас сильно гнітило це все. Після цього стресу ми з чоловіком лікувалися.

Наш будинок не постраждав, але під час обстрілів від страху про всяк випадок в підвалі ховалися. Зараз теж іноді стріляють, тому безпеки ми якось сильно не відчуваємо.

Забути війну хочеться. Найважче, що неможливо зробити, - забути війну. Щоб було мирно і були здорові ми всі.