Володимир Андрійович проживає разом із дружиною та онуком. На початку воєнних дій думав, що це навчання, але потім довелося обладнати приміщення у підвалі й там ховатися разом із рідними. Багато разів доводилося бігти до підвалу з маленькою дитиною серед ночі. Робили запас продуктів та води, так і жили. Пів року просиділи без світла. Найбільше йому хотілося б забути, що була війна.