У 2014 році, з початком бойових дій на сході України, до армії був мобілізований зять Наталії Познахор. Молодий, щойно одружений, він загинув, не доживши одного дня до свого 24-річчя. Донька Наталії стала волонтеркою. Вони готували, передавали допомогу, їздили на фронт. Зрештою донька стала парамедиком і сама пішла на передову. Потім повернулася додому, щоб продовжити служіння вже в тилу: допомагає ветеранам, очолює благодійний фонд, а на момент запису цього інтерв’ю вона є заступницею міністра у справах ветеранів. «Вся родина бере приклад із неї. Працюємо для перемоги», — каже Наталія.

У селі Водотиї Житомирської області, де проживає жінка, організували волонтерський осередок: готують домашні страви, печуть смаколики, плетуть сітки, збирають допомогу захисникам. І діти, і вчителі, і технічний персонал школи долучаються до справи. А аматорський колектив «Черешенька», в якому співає Наталія, проводить благодійні концерти, збирає кошти на потреби армії. Війна торкнулася кожної ланки життя Наталії. Проте вона не дозволила собі впасти у відчай. Обрала шлях — підтримувати, допомагати, вірити.