Касаткіна Єлизавета, 11 клас, Комунальний заклад Червонівський ліцей, Херсонська область

Вчитель, що надихнув на написання есе — Бабіна Тетяна Володимирівна

"1000 днів війни. Мій шлях"

Не має секрета в тому, що двадцять четверте лютого — найстрашніша дата в історії України і українського народу. Незалежно від національності, релігії чи політичних переконань, мир є загальною мрією всіх людей на планеті.

Однак для мене, як громадянина України, мир має особливе значення, оскільки моя країна останнім часом переживає жахливі часи. Моє життя, як і життя тисяч українців, поділилось на "до" та "після". Розуміючи, що я починаю забувати життя до повномасштабного вторгнення, я все частіше згадую про мирний час — час, коли слова щастя та мир брали значну роль у житті.

Плани, реалізація задуманого, багато задач, з якими я починала стикатися і вже знала їхнє вирішення, не мали ніякого значення після слів о шостій ранку: "Харків під обстрілами, певно на нас напали, почалася війна".

Улюблений ліцей, друзі, знайомі… Мирний час, коли кожного дня я заходила у стіни рідного ліцею і не дуже любила вихідні, чекаючи новий день з радістю. А зараз — з великим сумом відкриваю новини і бачу кількість загиблих та постраждалих кожного ранку.

Мені здається, я ще ніколи не була і не буду такою щасливою, як у часи без війни, у мирні часи, де наше життя не відбирали. Коли можна було відвідувати уроки — справжні уроки у школі, коли без зайвого страху виходили на прогулянку.

Війна — це руйнівний конфлікт, який призводить до насильства, страждань та загибелі людей.

Вона виникає через суперечності між державами, групами чи ідеологіями, коли сторони не можуть дійти компромісу чи взаєморозуміння. Війна руйнує суспільства, ламає життя, позбавляє людей безпеки та майбутнього.

Я дуже добре пам'ятаю момент, коли у великому страху писала подрузі в ранок цього страшного дня. Пам'ятаю момент, коли почула перший вибух. Слова, що лунають з новин, змушували мене непокоїтися… напад… захопили… поранені… війна…

Нескінченні новини, моніторинги всіх сайтів з інформацією. Страх. Страх не за себе — за рідних і близьких людей. Це те, що по сьогодні завжди зі мною. Раніше я зовсім про це не думала.

Війна дала переосмислити життя та його сенс. Назавжди.

3 березня 2022.
— Чула, як обстрілюють Харків? Багато постраждалих. Дуже страшно виходити з дому.
Розмовляючи з подругою по телефону, я дивилася у вікно. Спалахи засвітили небо наді мною — це не страшно. Спалахи засвітили небо над моєю родиною — це найстрашніше.
— Ти це бачиш? — закричала я в телефон. Подруга майже одразу зрозуміла, що це.
— Вибух!

І це був дійсно він. Я пам'ятаю, що могла тільки підірватися з місця. Я не розуміла, жива я чи ні. Серце, що билося об грудну клітку, дало зрозуміти — жива та ціла. Жити захотілося більше. Я добре розуміла: цей вибух забрав чиєсь життя.

Звикаєш до всього, що б не відбувалося у твоєму житті. Звикаєш і до найстрашнішого.

З початку повномасштабного вторгнення я не покидала рідну країну, та рідний дім — залишаюсь у межах неньки України. Мир є однією з найважливіших та найцінніших цінностей, які ми можемо собі уявити. Це я зрозуміла на власному прикладі.

Україна, яка є великою та красивою країною з багатою історією та культурою, стала ареною конфлікту, який призвів до втрати життів, зруйнованих міст та багатьох людей, що були вимушені покинути свої домівки. Цей конфлікт нагадує нам про важливість збереження миру та розв'язання конфліктів шляхом мирних засобів.

Я мрію і вірю, що наша чудова країна буде вільною від війни, а громадяни матимуть можливість розвивати свої таланти та потенціал у мирі та злагоді.

Мир не тільки приносить добробут та процвітання, але й дозволяє людям розвивати свою культуру, мистецтво та науку. Мир створює умови для співпраці, дружби та розуміння між націями. Мир дозволяє людям жити.

Я, навчаючись в одинадцятому класі, вже навряд чи повернусь у стіни ліцею як учениця, але маю надію на те, що інші діти будуть мати таку можливість — навчатися під мирним небом у рідній школі.

Кожного ранку ми прокидаємося з щирою надією почути таку бажану для всіх новину, що все закінчилося, що настав мир і спокій у нашій державі. Та, на жаль, ми лише чуємо про нові обстріли, втрати, які забирають та руйнують людські життя.

Мир в Україні — наша єдина дитяча мрія, яка не має права не здійснитися.