Наталія - викладач української мови та літератури. З початком повномасштабної війни вона перестала бути для своїх учнів лише помічником чи наставником. Наталія намагається врятувати знання та мотивацію дітей, заспокоює під час тривоги, підтримує звʼязок зі своїми учнями, які виїхали за кордон, тікаючи від війни, та які стали на захист України від російської навали.

Син Наталії також нині бореться за незалежність українців на фронті. Наталія організовує ярмарки разом зі школярами, на яких збирає кошти для реабілітації солдатів. Війна забрала життя не одного випускника Наталії. Кожну втрату жінка дуже важко переживає. Аби віддати шану кожному, Наталія написала есе про своїх героїчних школярів та взяла участь у всеукраїнському конкурсі есе від Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова, де здобула перемогу.