Я проводжала чоловіка на поїзд. Як тільки потяг вирушив, побачила повідомлення про обстріли Київщини.

Через декілька хвилин було оголошено військовий стан.

Найбільші трудності під час війни - це вимушений переїзд за кордон. Не могла довго залишатись без чоловіка, оскільки маю 2 групу інвалідності та потребую допомоги в обслуговуванні. Кожен день - це шок. Буча, Азовсталь, Маріуполь, Харків, Вінниця. Ракетні обстріли, загиблі мирні мешканці та прощання з Героями.

Як серед цього всього обрати одну подію, яка шокувала? Адже після всіх пережитих отримувала шок.

З гуманітарною катастрофою стикнулася. Допомогали благодійні фонди та різні організації.

З родиною деякий час жили окремо. Зараз я повернулась з-за кордону та живу разом зі своїм чоловіком. Роботи немає. Звільнилась через погіршення психологічного стану. Зараз знаходжуся в пошуках заробітку. 

Про початок війни нагадує старий матрас, який ми занесли в погріб та сиділи на ньому під час повітряних тривог.