На початку війни була на лікарняному. Коли дізналася, що почалось, одразу вилікувалась. Мабуть був шок. 

Найтруднішим було життя в окупації, нерозуміння того, що тут роблять якісь буряти. Шокувало все, що стосується окупантів.

Вивіз хатніх речей, розкрадання будинків, навіть жінкам дарили на 8 березня крадені в квітковому ларьку тюльпани. Як огидно!

З гуманітарною катастрофою довелося під час війни стикнутися. Мешкаю в с. Антонівка. Там немає постійного водопостачання, а також вже рік немає електрики.

З родиною живемо окремо. Доньку заставила виїхати. Розлучались дуже тяжко. Коли вона приїхала через рік на кілька днів, на автовокзалі обійнялись і ридали. Зараз я працюю. Нічого міняти не планую.

Приємним моментом була несподівана, але дуже очікувана деокупація.

Про початок війни нагадують уламки ворожих снарядів, які зібрали в своєму пошкодженому будинку.