В той страшний ранок, коли почалася війна,  я була вдома і збиралася на роботу.

Найбільш страшним це був страх, страх за свою родину, за свою дитину.

Гуманітарних проблем під час війни не було. Завжди допомагали фонди.

Я живу з родиною, ми пережили розлуку довжиною в три місяці, сльози моєї дитини, яка хотіла до батька. Є робота, професію поки не змінюватиму.

Приємним моментом була  підтримка людей, коли обстріляли наше селище, зворушило те, які ми дружні разом.

Про війну нагадує  фото того дня, коли ми бачили, як до нас йде війна, вибухи навкруги.