Тетяні Анатоліївні боляче через те, що її сім'ю розділили, коли лінія зіткнення пройшла територією селища. Ця несправедливість для неї гірша за зруйнований будинок, безробіття та побутові проблеми.

Ми відпочивали на морі, коли тут таке трапилося. Повернулися і побачили, що наш будинок постраждав. Відновити його допомогла організація «Людина у біді», перекрили дах та вставили вікна. Але це все нісенітниця в порівнянні з тим, що я не можу бачити своїх дітей та онуків, які живуть на тій стороні.

У 2015 році у селищі кілька місяців не було електрики та води. З водою нам було простіше, бо на подвір'ї є колодязь, а світла не було. Мій син працював монтером і все це відновлював. А потім розділили нас, провели кордон прямо посеред селища. Син живе за три кілометри від мене, тільки тепер це інша територія, і ми не бачимося вже два роки.

Нас підтримували різні організації. Ми отримували від Ріната Ахметова продукти. Дякую, що він пам'ятав про мирних людей та допомагав нам.

Ми з дочкою втратили роботу ще 2015 року. Їздили на роботу до Ясинуватої залізницею на дрезині, бо автотранспорт туди не ходив. Коли нам сказали, що завтра закривається проїзд до Ясинуватої, треба було забрати речі. І я бігла за речами, а довкола стріляли. Бігла і не знала, виживу чи ні. Це було жахливо.

Я вже згодна на будь-що, просто щоб відкрили дорогу, хоча б за пропискою для мешканців селища. У нас три вулиці з того боку залишилися, там живуть мої діти. Єдина мрія – нехай відкриють дорогу, щоб ми могли бачити дітей і онуків.