О четвертій ранку почали бахати. О восьмій ми дізналися, що почалася війна. Наше село наша староста не кинула, нам допомагали і водою, і продуктами – всім, чим тільки можна. На початку було важко, а за два роки адаптувалися. Усі спілкуємося, допомагаємо один одному. З усіма рідними стали ще рідніші, ніж були.

Майбутнє буде тоді, коли війна закінчиться.