«Золоте правило будь-якої війни: або ти, або тебе»

Сігалова Олена, 14 років, ХЗОШ №100, м.Харків

Есе "Один день"

Шкільні будні минали як завжди, цікаві уроки проходили непомітно, аж ось настала перерва. Частина дітей вибігла в коридор, щоб трохи розрядити обстановку, переключившись з уроку на ігри. У класі були чутні тихі розмови, якi раптово приглушив гуркіт гелiкоптера, що пролiтав понад нашою школою. Захоплені діти кинулися до вікна, а серед них і я.

Пролунав дзвоник. Наша класна керiвничка увійшла до класу.

- А що це за гелiкоптери літають? - запитала я.

- Швидше за все, з пораненими вiйськовими…

Увечері після школи, розташувавшись на м'якому дивані, я почала дивитися телевізор. По декількох каналах йшли новини про військові дії, але я лише перемкнула програму та продовжила шукати потрібну мені передачу.

У дитинстві особливо не береш до уваги всю складність ситуації, адже ти ще дитя.

Навіть малі зіткнулися з новою, жахливою реальністю. Дитинство для них закінчилося раптово. Ти більше не можеш заплющити очі й думати, що все добре. Несамовитий страх всередині повільно вбиває світ дитинства, адже тепер дітям потрібно виживати.

Вічні вибухи, стрілянина, гуркіт. Прямо тут і зараз тебе ніхто не врятує, і немає супер-героя, який допоможе.

У такому юному віці ти вже боїшся за життя своє та своїх близьких. Ти змушений дивитися на ситуацію, як жертва. Ти можеш лише тікати.

Безвихідність становища остаточно руйнує дитячу психіку. Маленька людина перестає вважати світ безпечним навіть після того, як покидає місце військових дій. І це справді жахливо. Адже на місці кожного з них могла б бути я.

Я не бачила тієї стрiлянини, я не бачила спотворені тваринним страхом обличчя людей, я не чула до болю страхітливого звуку вибуху, я не боялася, що цей день може бути останнім для мене.

Я знала, що йде війна, але моя сім'я не вдавалася в подробиці щодо цього, адже будь-якi хорошi батьки хочуть захистити свою дитину від усіх бід, щоб у їх дочки або сина було дитинство.

Зараз мир дорогого коштує. У світі постійно відбуваються війни, шанс на повну гармонiю вкрай малий. Та й що таке мир узагалі, якого всi так прагнуть?

Толерантне, чесне суспільство. Влада, яка піклується про свій народ, і багато іншого. Мир - це не тiльки вiдсутнiсть вiйни, а й стан спокою, коли ти можеш упевнено йти по вулиці, не турбуючись про свою безпеку. Коли ти можеш вiльно висловлювати свої думки, коли тебе та твою точку зору поважають, не принижують за те, що ти не такий, як усi.

Світ наразі живий тільки завдяки чесним і добрим людям… Тож скажемо "ні!" війні та збережемо для наших нащадків мирний світ!