«Знову те саме, що і в чотирнадцятому році»

Марина вісім років тому вже була вимушена поїхати з Дебальцевого. Зараз історія повторилась, та поки що вона не може повернутись додому, як минулого разу

Мені 30 років, я проживала в місті Дебальцеве. У 2014 році ми також виїжджали звідти. Я туди-сюди переїжджала. Виїжджали, поверталися. Зараз я в Сумській області. Тут просто є родичі - до близьких їхали. Роботи наразі я не маю.

Перший день війни запам’ятався шоком від того, що відбувається знову те саме, що і в 2014 році. Це було тяжко пережити психологічно. А так – Бог милував. Нам не довелося зіткнутися з гуманітарною катастрофою. У нас були запаси: і ліки всі необхідні були, і продукти також.

Важко сказати, що мене вразило найбільше. Загалом війна шокує. Паніка. Люди тікають, просто страшно. З деякими рідними війна розділила – у нас просто немає можливості бачитися.

Я не знаю, коли це скінчиться. Хотілося б, щоб швидше, бо мені здається, що вона вже цілу вічність триває.