Мені 65 років. Живу з чоловіком у місті Снігурівка Миколаївської області. Моя донька мешкає в Одесі. Чоловікова – була в Херсоні. Коли почалася війна, родичі привезли її до нас. У Херсоні залишився похресник. Я переживаю за нього. 

З водою в нас не було проблем, бо маємо свердловину. Гроші отримували довірені особи в Миколаєві й пересилали нам на карту. А знімали ми їх у Херсоні під великі відсотки. Продукти купували в магазині, власник якого їздив по товар у Херсон.

Ми посварилися з родичами, які мешкають в росії. Вони не розуміють, що відбувається в Україні і хвалять путіна. 

Я доглядала дідуся вісімдесяти років. У день звільнення Снігурівки несла йому пиріжки. У мене боліли ноги – я ледь ішла. А коли дізналася, що в місто ввійшли наші військові й почепили прапор на міській раді, то побігла туди. Роздала їм пиріжки. 

Я думаю, що перемога буде за нами. Хочеться, щоб був мир, щоб усе було добре.