У перший день війни дочка приїхала, каже: «Війна почалася, вмикай телевізор». 

Найскладнішим був час окупації. Рідний дім ми не хотіли залишати. Люди допомагали продуктами: приносили молоко, яйця. Та і город сильно допомагав, ми ж все садили.

Після тих всіх вибухів і прильотів дитина налякана. Боїться залишитися на самоті. Лякається у свої півтора роки кожного шурхоту.

Пригадуємо, як вийшли якось вранці на вулицю, а там – жодної «Зетки». Чоловік якийсь каже: «З перемогою вас!» Ми не одразу зрозуміли, що відбувається.

Скільки війна ще буде тривати, поняття не маю.