У перший день війни дочка приїхала, каже: «Війна почалася, вмикай телевізор».
Найскладнішим був час окупації. Рідний дім ми не хотіли залишати. Люди допомагали продуктами: приносили молоко, яйця. Та і город сильно допомагав, ми ж все садили.
Після тих всіх вибухів і прильотів дитина налякана. Боїться залишитися на самоті. Лякається у свої півтора роки кожного шурхоту.
Пригадуємо, як вийшли якось вранці на вулицю, а там – жодної «Зетки». Чоловік якийсь каже: «З перемогою вас!» Ми не одразу зрозуміли, що відбувається.
Скільки війна ще буде тривати, поняття не маю.
