Змінилось все… вже вдруге. Дітям і мені заново прийшлося звикати до нового місця, шукати помешкання та роботу. Свідомо обрали залишитись в Україні і не виїжджати закордон, бо впевнені, що після Перемоги наша робота принесе користь Україні.

Дні, коли треба було залишати домівку, спочатку в Луганську, потім у Лисичанську, були надзвичайно страшні.

Нам допомогли люди, які зустріли нас у Дрогобичі.

Наша родина активно допомагала військовим. Плели масксітки, здавали кров по дотації, ходили в шпиталь до хлопців. Офіційно платимо всі податки, в тому числі військовий збір, донатимо за можливості.

Нажаль, допомога іноді обмежена. Ми підтримуємо один одного, а також дбаємо про нашу кицю, яку привезли з дому. Щасливі знайомству з новими людьми, які підтримують.

Надія та віра в Перемогу тримають нас разом.