Як і багатьом іншим людям, довелося все покинути і почати нове життя в новому місці. У нас була квартира, робота. У дитини друзі, тренування, підготовка до першого класу. Зараз маємо злякане дитя, яке боїться засинати без світла, і кожен день запитання «немає тривоги?». Знає, що вночі треба прокинутися і йти до коридора.

Ми пережили приліт до школи, яка знаходилась в ста метрах від дому, це і був вирішальний момент для виїзду. Тоді і наша квартира постраждала, на щастя, нас не травмувало. Але дитина досі налякана і боїться гучних звуків та має психологічну травму.

Я одинока мати і виховую дитину сама. Стараюсь як можу зробити її життя щасливим. Після удару влітку 2022 року, вранці по школі в Костянтинівці було пошкоджене і наше житло. Вилетіли вікна, пошкоджено стіну, все було хвилин 10 у чорному тумані. Дідусь-сусід мав поранення. Ми надавали йому першу допомогу.