Карпович Ксенія, 15 років, КЗ «Орлівська ЗОШ I – II ступенів», село Орлівка, Запорізька область

Есе «Один день»

Час від часу я замислювалася над тим, як добре жити у мирі та спокої. Хоч зараз у не найпростіший час, але якщо замислитися, то можна уявити страшні наслідки того, що може відбутися та ще більше погіршити становище. Як приклад – війна, дуже-дуже страшна, жорстока та нещадна подія. І до речі, не так довго, у 2014 році, доля звеліла Україні пройти через цей жах. Пам’ятаєте війну в Донецькій та Луганській областях? Я пам’ятаю. Дуже сумно, що вона триває, незважаючи на всі зусилля світу.

Хочу розказати про свої почуття у той час, коли в нашій країні почалися перші серйозні воєнні дії.

Я відчувала страх за себе та свою сім’ю, за свою країну та її мешканців, за майбутнє. Я була маленька, а вже боялася, що якісь люди не зможуть вчасно зупинитися, вирішити конфлікти та ситуація погіршиться, зумовивши перехід стрільби та розрухи на нашу територію.

І, дякувати Богові, нас це оминуло, але я пам’ятаю, як заради безпеки людей неподалік від нашого села розташувалися солдати, їздили їхні танки, військові з автоматами заходили до магазинів. Зброя та військова форма викликали невпевненість та страх. Багато хлопців та чоловіків почали викликати до воєнкоматів (до речі, вже тоді я теж була налякана, адже дуже боялася, що заберуть когось із моєї родини). Всі почували себе якось дивно, бо цього раніше не було. Напруження відчувалося в усьому, здавалося, що воно висіло в повітрі.

До кінця я зрозуміла, що почалась війна, коли наші родичі, які жили на тій території, ділилися своїми розповідями про те, як тріскалися вікна і неможливо було спати від пострілів, гуркоту й шуму. Також мій однокласник, який жив там, ділився жахливими історіями зі свого життя. Слухаючи їх, на душі лише одне: який це жах!

Зараз я можу сказати, що в нашій країні, на мій погляд, небезпека залишається. Гинуть славні хлопці-захисники, озивається зброя, здригається земля.

А що ж таке мир? Мир – це коли ти можеш бути впевненим, що живеш у безпеці, коли можна розраховувати на завтра, коли ні за що не боїшся.

Повернуся до початку та підкреслю ще раз: жити в мирі дійсно чудово. Бажаю всім людям на планеті лише мирного неба над головою, українцям – дихати свіжим повітрям, слухаючи спів пташок, радіти своїй мирній праці. Хай ніхто не зазнає страху, болю та розпачу в такому швидкоплинному людському житті.