Доброго дня. Я впевнена, що в кожної людини в Україні життя після початку війни змінилося не в кращу сторону. Ми побачили війну з перших її годин, тому що знаходимося майже на кордоні з країною-агресором. Саме Охтирку з перших днів нещадно бомбили.

Це і був день, коли почалася війна. Рано-вранці ми взяли з собою одну сумку і прийняли рішення тікати. Виїжджали з міста вже під обстріли, коли в місті були танки фашистів - було дуже страшно. Далеко не поїхали, за 30 км в селі, і проживаємо тут до теперішнього часу.

Звичайно, пережитого було багато: війна, вибухи, зміна способу та місця проживання. Діти були дуже налякані. Зараз життя змінилося на "до" та "після". "До" - мої діти ходили постійно в школу та дитячий садок, відвідували гуртки та розвивалися, мали багато друзів та спілкування. Зараз цього їм не вистачає, бо боїшся за їх життя та здоров'я.

Але ми живемо далі, завдячуючи нашим воїнам. Донька навчається в музичній школі по класу фортепіано, захоплюється музикою та малюванням. А ще вона дуже мріє поїхати до Китаю.