Життя нашої родини назавжди розділилося на «до» та «після». До лютого 2022 року ми жили у Добропіллі Донецької області. Це було місце, де пройшло щасливе дитинство моєї доньки Єлизавети — з її власною теплою кімнатою, наповненою іграшками, та вірними друзями. Але найстрашніше те, що це сталося вже не вперше: ми вже залишили покинутий дім у 2014 році в Донецьку.

21 лютого 2024 року сталася нічна атака «шахедів» на Добропілля. Сім'я спала, але побачені зранку руйнування змінили все. Наступну ніч ми вже не могли заснути, аж поки не прийняли важке рішення евакуйовуватися. Переїзд став величезним випробуванням для 9-річної дитини, якій вдруге довелося починати все з чистого аркуша в іншому місті та шукати нових друзів.

Попри пережите, Ліза захоплюється танцями та кіно, виявляє талант в акторстві. Вона мріє поїхати в подорож до Південної Кореї, шукаючи красу і натхнення у світі, де більше не буде потреби тікати від війни.