До: своя домівка, робота, стабільність та плани на майбутнє. Після: тривога, хвилювання за дітей, повна невизначеність і відсутність стабільності.

Перший день – розпач, повне нерозуміння, що робити і як діяти.

У нас троє дітей. Молодші повністю не розуміли, що трапилось, а у старшого на фоні стресу почався нервовий тік.

Коли син грався на майданчику і раптово почався обстріл і вибухи, ми з криками біжали до сховища.

У старшого нервові тіки, які і досі лікуємо, а молодші діти, коли лунає сирена, лізуть під ковдру і трусяться.

Дякуючи волонтерам і небайдужим людям, була велика допомога продуктами, одягом і памперсами.