Війна лишила мене роботи, змоги бути разом всією сім’єю, жити у своїй домівці.

У перший день війни ми прокинулись від гучних звуків. Не розуміли, що відбувається, а воно все ближче і гучніше. Сиділи з сусідами на першому поверсі, боялися і молилися. Було дуже страшно. Потім бігали до підвалу, та одного дня прилетів снаряд і вибило стіну, де ми сиділи. Було постраждалих, ми чудом залишилися живі. Тоді ми виїхали. Віримо в нашу Перемогу і дуже хочеться скоріше повернутися додому.

Було страшно і незрозуміло – коли вибиралися з підвалу, не знали, куди далі бігти, ховатися. Чекали, що зараз знову прилетить.

Досі є страх, боїмося гучних звуків.

Ходили за гуманітарною допомогою, отримували від церков.