Доброго дня. Ми багатодітна родина із Харкова. Коли почалась війна, я була вагітна, тому ми були змушені поїхати з дому. Малюк народився у вересні в Києві. Та вже в грудні ми повернулись додому, бо жити в Києві було дуже дорого – оренда житла та продукти. На той час життя в Харкові здавалося налагоджується. Та, на жаль, це лише здавалося… Зараз знову постійно бомблять Харків. Ракети та бомби летять прямо над нашим будинком. Вночі ми лягаємо спати в підвалі. Піти в магазин за продуктами вже справжній подвиг. Для дітей немає дозвілля, бо б’ють по місцям відпочинку та паркам.

Найбільше страждає мій середній син, йому 13 років. Вже чотири роки він не ходить до школи, не має друзів, не має якісного спілкування.

Ми були вдома, на Салтівці, квартира на 13 поверсі. О 4:20 ранку прокинулись від вибухів. З вікон бачили, як на околицях горить Харків. Наступні сім днів були суцільним жахом – життя в підвалі багатоповерхівки, не пристосованій для людей: темно, холодно, пліснява. Коли над будинком почали літати ворожі літаки та скидати бомби, ми все ж наважились поїхати з міста.

Діти були в шоці і, напевно, не розуміли, що трапилось. Ми самі теж не зовсім розуміли, що коїться, лише сподівались, що це скоро скінчиться. У голові не вкладалося, як можна таке велике місто бомбити і знищувати.

День виїзду з міста був неймовірно страшним. Ми тікали рано вранці, як тільки закінчилась комендантська година. Їхали на повній швидкості під суцільні вибухи. Були величезні пробки на виїзд з міста, і здавалося, що ось-ось прилетить бомба прямо по дорозі.

Я кожну ніч ридала, хотілось кричати, а через вагітність не можна було приймати заспокійливі. Це було суцільне пекло. Син замкнувся в собі, був дуже переляканий, здригався від кожного шороху. Він втратив свого друга – собаку, це був величезний удар для нього. Він перестав спати, їсти, постійно плакав.

Спочатку у нас був свій запас їжі – консервація, ми ділилися їжею із сусідами, а вони з нами. Потім, коли виїхали в село Полтавської області, нам допомогли родичі. А десь через два місяці почали привозити продукти міжнародні фонди.