Наша родина була в Маріуполі весь час блокади, під постійними обстрілами. Син дуже боляче пережив втрату друзів та родичів.

Я була вдома з синами, чоловік на той час був на роботі. Напередодні я відчувала дуже тривожний стан і попереджала чоловіка, що буде війна, але він мені не повірив.

Спочатку нічого не говорили дітям, але коли обстріли стали постійними, пояснили, що нас бомбить Росія, і всім потрібно бути стійкими та берегти себе.

Найстрашніший день для нашої родини був виїзд з окупованого Маріуполя. Потрібно було виїжджати під обстрілами у невідомість.

Син став нервовим, більш тривожним. Ми намагаємось відволікати його позитивними і радісними моментами.

Нам катастрофічно не вистачало їжі. Ми їли один раз на день і в першу чергу годували дітей.