Після початку повномасштабного вторгнення моя донька втратила спокій, її психологічний стан похитнувся. Психолог діагностував у неї депресію.

Біля нашого дому було влучання ворожого снаряду, і в той час ми знаходились вдома. Це залишило глибоку психологічну травму. Ми бігали ховатись у погреб, лякалися тривог і вибухів. Діти плакали. Ми сподівались, що це все скоро закінчиться.

Прокинулись о 5 ранку від вибухів. Я розбудила доньку і сказала: «Вставай, почалася війна». Вона заплакала. Коли розірвався снаряд біля будинку, це було 1 березня. Потім ніч з 5 на 6 березня над нами кружляв вертоліт і скидував бомби.

Дочці діагностували депресію, тривожний розлад, емоційну нестабільність та проблеми зі сном. Вся родина перебувала у постійному стресі.

Перші дні війни ми не мали запасу їжі та води, пили водопровідну воду.

Фарфорова статуетка у вигляді слоника була пошкоджена уламком снаряду, але врятувала нас. Цей уламок міг завдати нам шкоди.