Коваленко Анна, учениця 10 класу Ліцею № 24 Мелітопольської міської ради Запорізької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Момот Марина Євгенівна

Моя Україна майбутнього

Зараз Україна переживає не найкращі часи, ворог знову ступив на наші землі, посягнув на суверенітет і незалежність нашої держави. Мій рідний Мелітополь знаходиться під окупацією, багато людей були вимушені покинути свої домівки та виїхати з міста, аби захистити сім’ї.

Життя під окупацією – це невизначеність і постійний страх за своє життя та життя своїх близьких.

У перші дні окупації батьки вирішили відправити мене і брата в село до бабусі, бо вважали, що там буде безпечніше. Щодня впродовж трьох тижнів ми ходили «ловити зв’язок», щоб дізнатися, чи все добре в батьків, які лишилися в місті, та сказати, що в нас також все гаразд.

Хоч в окупації, апріорі, не може бути «все гаразд», але в той момент усі заспокоювали одне одного, як могли. Через три тижні батьки вирішили забрати нас назад у місто.

Далі продовжувалося все те саме, але тепер ми «ловили зв’язок», щоб дізнатися, як там почуваються бабуся і дідусь. 15 липня 2022 року нам вдалося виїхати в місто Запоріжжя. На цьому закінчилися жахи окупації для мене, але не війни. Я впевнена, що ми обов’язково переможемо, бо всі ці події, які відбуваються в моїй державі, не розділили націю, а навпаки об’єднали і згуртували.

Це є потужним струменем для майбутнього України.

Особисто для мене мир сьогодні означає відсутність конфліктів і війни.    Мир – це життя в суспільстві, де права і свободи кожного громадянина будуть гарантовані, інновації і технології розвиватимуться на рівні з найкращими світовими стандартами.

Я переконана, що наш народ, попри все, здолає всілякі негаразди. Ми докладемо багато зусиль, щоб наша Батьківщина посіла гідне місце серед інших європейських країн за рівнем розвитку.

Можна нескінченно міркувати про майбутнє нашої країни. Щодо мене, то я впевнена, що на Україну чекає велике майбутнє. Я б хотіла, щоб українці стали більш свідомими і перестали споживати російський контент: не дивилися їхніх блогерів і не слухали їхню музику, оскільки вони отримують з цього кошти, які у вигляді податків сплачують росії, а вона витрачає їх на війну.

Існує багато альтернативного закордонного та українського продукту, тож, маю надію, що українці перестануть споживати контент ворога.

Моя Україна майбутнього – це країна, де культура та мистецтво будуть цінуватися і підтримуватися. Розвиток культурної індустрії та підтримка талановитих митців стануть пріоритетними завданнями. Ми будемо пишатися нашими традиціями та спадщиною, а також залишатимемося відкритими до нових ідей та творчості. Україна майбутнього буде справедливою та демократичною державою. Усі люди матимуть рівні права та можливості для розвитку.

Ми житимемо в суспільстві, у якому кожен громадянин поважає права і свободи інших, кожен має власну думку та бере участь у прийнятті важливих рішень.

Зараз найменше, що я особисто можу зробити для Батьківщини, – це добре навчатися, щоб у майбутньому стати справжнім професіоналом своєї справи, який працює на благо свого народу.

Після Перемоги я неодмінно повернусь у своє рідно місто, щоб разом з однодумцями наповнити Мелітополь духом модерної Української Держави.

Я впевнена, що спільними зусиллями небайдужої до долі країни молоді Україна відродиться, як фенікс.