Волох Мирослава, 10 клас, Опорний заклад освіти «Чорнобаївський ліцей Чорнобаївської селищної ради Черкаської області»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Труш Наталія Борисівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна кардинально змінила як моє життя, так і життя всіх українців. Це момент прозріння того, що настав час думати не лише про себе, а ще більше цінувати рідних і близьких. Тому я кожен день говорю їм, наскільки цінними вони є для мене зараз. Постійно дякую, цілую і обіймаю, турбуюся і пробачаю, бо безмежно люблю.

Під час війни я зрозуміла, що життя занадто крихке, що потрібно жити тут і тепер. Насправді стала відчувати смак їжі, щиро тішуся придбанням нової вишиванки. 

Життя не закінчилось ― просто зараз воно інше…

Я зрозуміла: сидіти й плакати чи хвилюватися ― не мій варіант, потрібно навчатися ще краще, приділяти більше часу громадянським обов'язкам. Почала активно займатися волонтерством, адже відчувала, що кожен мій внесок може бути важливим для нашої країни в цей складний час. Чим більше вникала в цю діяльність, тим більше розуміла, наскільки важливо підтримувати тих, хто боронить нашу землю та допомагати тим, хто цього потребує.

Частину своєї заробленої стипендії я віддавала і віддаю на підтримку Збройних Сил України, розуміючи, що навіть маленький внесок може зробити велику справу.

Крім того, разом із класним керівником та однокласниками організували на канікулах волонтерську групу, де виготовляли окопні свічки для військових, плели маскувальні сітки та збирали необхідне для переселенців, які змушені були залишити свої домівки через бойові дії. Кожна наша зустріч була сповнена бажанням допомогти і залишити свій слід в історії нашого народу.

Ця діяльність дала мені багато корисних знань і навичок. Я не лише навчилася командній роботі, але й глибше вникла в історію України. 

Зокрема, разом з ансамблем бандуристів "Оберіг" нашої Чорнобаївської школи мистецтв ми проводили численні благодійні концерти в межах своєї громади, щоб зібрати кошти на підтримку Збройних Сил України. Ці заходи не лише підтримували армію, але й зміцнювали моральний дух людей, які відвідували концерти.

Музика об’єднувала нас і надихала на подальшу боротьбу за нашу незалежність.

Люблю йти в ногу з часом та відкрита до змін. До Дня Конституції в громаді створювали відео, де я розповідаю дітям про права і обовʼязки громадян України. Особисто зняла  пізнавальне відео для дітей «Революція Гідності. Події, що нас змінили» та патріотичне відео «Я - журналіст: розповідаю світові про незламність українців!»

Ще дуже люблю вчити не лише історію, а й англійську мову! Потрібно ж розповідати світові правду про російсько-українську війну. 

То ж я стала однією із 16 фіналістів проєкту "Освітній хаб в Швейцарії", який був в квітні 2024 року. Хаб був спрямований на розвиток демократичних цінностей, критичного мислення та громадянської активності серед української молоді з метою її подальшого залучення до відновлення України. Як учасниця міжнородного табору «Мости», який відбувся в Кшижові (Польща) з 29 жовтня по 6 листопада 2023 року, отримала найцінніший для свого віку досвід: емоційне розвантаження, зниження стресу війни, самопізнання, розуміння власних емоцій та емоцій інших людей, пошуку внутрішніх ресурсів та свого місця у світі, вирішення конфліктів, сприяння комунікації у спільній діяльності українців.

У Лодзі знялася у фільмі, який вийшов англійською мовою, де розповідала всьому світу правду про  війну в Україні « The war is not over».

Минулого літа я працювала з мамою над створенням власного дослідницького проєкту "Голокост у нашому краї". Це був дуже важливий досвід для мене, адже ми досліджували складну, але водночас надзвичайно важливу тему. Кінцевим результатом цього проєкту став документальний фільм, який ми презентували  в громаді, адже всі прагнемо зберегти пам’ять про жахливі події минулого, щоб світ ніколи не забував про трагедії, які сталися на Землі. 

На жаль, усвідомила, що історія циклічна, тому створила ще історичне відео «Голодомор в селі Мала Бурімка», де проведені паралелі з сучасністю.

Я чітко розумію, що роблю важливі справи, і вірю, що мої дії можуть вплинути на розвиток нашої громади та країни загалом. Кожен з нас має робити те, що в його силах, аби разом наблизити нашу спільну Перемогу. Навіть найменший жест доброти, допомоги чи підтримки може змінити багато. Це, на мій погляд, і є особистий внесок у краще майбутнє нашої України.