Початком війни я трохи шокована була. Уся ця ситуація – суцільний шок. Не вірилося, що в наш час може відбутися таке вторгнення. Всі плани різко змінилися. Звичайно, ніхто не пішов на роботу, у школу, в садочок. 

У нас тільки газ зник, і було незручно. Але на той момент, поки ми залишалися вдома, у нас світло було, магазини працювали. 

Було тільки морально тяжко покидати дім, а загалом проблем не було, і на блокпостах також. Ми їхали автобусом, собачку залишили, її зараз доглядають.

У Київській області знайомі нас прихистили, і ми тут проживаємо. Звісно, життя у нас змінилося: діти пішли в нові колективи. Садочок, школа, місце проживання – усе нове. Нас тут дуже добре прийняли, але все одно хочеться додому.

Своє майбутнє я бачу в мирній Україні. Усе буде добре. Я думаю, скоро мир настане.