У квітні 2022 року Тетяна Саєнко разом із чоловіком залишили рідний Торецьк. Тоді рішення евакуюватися було не просто вимушеним — воно стало єдиним можливим. Чоловік важко захворів, і єдиною надією на життя стала операція у кардіоцентрі Дніпра. Там вони й залишилися. Та навіть за фізичним порятунком наздогнала інша трагедія — війна відібрала дім. 

Тетяна Олександрівна — вчителька української мови та літератури. Більш як сорок років вона навчала дітей любити слово, розуміти глибину української літератури. І попри війну, попри біль, продовжує це робити — тепер дистанційно, через екран монітора. "Хотілося б, звичайно, подивитися в очі дітям, побачити їх у класах, — каже Тетяна, — але поки що, на жаль, це неможливо". Бо в Торецьку, — тепер лише руїни. Дім був пошкоджений ще в червні 2023 року. Спочатку знесло дах, потім вибило вікна, а згодом — усе зникло. Повністю. "Міста немає", — тихо каже Тетяна.