Евсюкова Марія, 9 клас, Запорізький академічний ліцей №46

Вчитель, що надихнув на написання есе — Дімітров Андрій Павлович

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року змінило Україну та всіх нас. Починаючи від уявлення про світ, людей — до власних переживань.

Життя у війні… Навіть не уявляла, що знатиму це слово не з підручників історії. Війна на Донбасі здавалась далекою, лише новини з телевізора нагадували про підступи ворога протягом 8 років. Від початку повномасштабного вторгнення пройшло вже майже три роки — страшні три роки: жаху, болю, втрат, розпачу та боротьби зі своїми страхами.

Багато людей покинули свої домівки, рідних, близьких, шукаючи притулку та рятуючи своє життя від нелюдів. Я зі своєю мамою також вимушена була поїхати в іншу країну. Нас прийняла Німеччина. Люди в іншій країні з турботою та чистим серцем відкрили для нас свій дім.

Важко було кожній дитині: страх, щоб не загубитися, страх нової школи, страх незнайомого середовища та відчуття чужоземця.

Сум за рідними, друзями, за своїм містом і країною не давав покою. Все добре знайоме залишилось десь далеко: тихі, милі вулички дорогою до школи, магазин з найсмачнішою, духмяною випічкою, знайомі обличчя людей, що крокують на роботу, навіть водій трамваю з посмішкою поглядав у дзеркало вагону.

Все було новим та незрозумілим: мова, традиції, оточення. Рятував мене кожного вечора лише мамин солодкий, трав’яний чай, теплі обійми та тиша — така цінна та необхідна у той час.

Здавалось, що це ненадовго. Та життя на чужині не було солодким, а війна в країні триває і досі. Через деякий час ми з мамою повернулись в рідну Україну, сподіваючись повернути своє життя. Але війна змінила кожного з нас.

Бомбардування, сирени, робота ППО, крики наляканих, стогін постраждалих та мертва тиша.

Кожного дня помирають наші мужні та сильні воїни. Кожного дня родини втрачають рідних та близьких. Каліцтво, насилля, смерть та втрати — ось що для мене війна.

Жахлива та страшна війна сьогодні в моїй країні, в моєму домі та моїй родині. Не можна описати словами та викласти на папері все пережите у декількох рядках.

Ще багато попереду, але я впевнена — Україна переможе. Українці сильні та незламні, народжені бути вільними!

Слава Україні!