Уляна Новотарська, 9 клас
Запорізький колегіум «Елінт» 
Вчитель, що надихнув на написання есе: Мазакова Олена Андріївна

Конкурс есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Вона  для кожного українця є випробуванням, яке впливає на психічний стан людини. Але, попри це, наша сильна та незламна нація долає всі виклики. У країні народ не тільки має повсякденні справи, а й має змогу розвиватися, робити нові відкриття, співпрацювати і у ктре доводити, що наша нація інтелектуальна, моральна, щира, гостинна,  відверта. 

За тиждень до війни було напруженим відчуття,  ніби очікувались певні зміни, що підкріпили гучні вислови політиків. Двадцять четверте лютого… Цей день  змінив моє життя, змусив подорослішати та по-іншому сприймати життя. Моє сприйняття перевернулося догори дригом, сім’я стала найціннішою для мене. 

Згадуючи той ранок, на серці стає страшно і холодно. Збір документів у поспіху, пакування ліків та важливих серцю листівок зі старими привітаннями до свят. Перші дні, перебуваючи в тісному льосі, був страх та настороженість, бо ніхто не знав, коли і як зайдуть ворожі війська до рідного міста, при кожних новинах тремтіли руки… Дні проходили у постійній небезпеці. Згодом  життя почало поступово відновлюватися, кожного місяця приходила ясність, яка давала знати, що варто розвиватись попри усе і жити далі. Без підтримки рідних батьків, учителів я б досі не знайшла в собі рушій сил почати свій шлях із чистого аркушу.

Другий рік став, здавалося б, став спокійнішим. Попри постійний неспокій, все одно продовжувала  саморозвиватися та вдосконалюватися. Але ж…постійні обстріли тривають,  на фронті гинуть справжні патріоти, сильні, могутні, віддані.

Сидіти склавши руки зовсім не хотілося, а бажання допомоги не давало спокою. Яку ж користь принести? Займаючись у художній школі, маючи довід створення картин, вирішую творити. Разом із другом починаємо розписувати ящики, коробки,  які передавали на аукціон в Німеччину, де  поціновувачі мистецтва надсилали гроші на збір та мали змогу придбати роботи дітей із художніх шкіл прифронтового Запоріжжя. Згодом ми отримуємо запити щодо розпису гільз за  українськими мотивами. Щоденно вже більше року працюємо заради довгоочікуваної Перемоги.  

Ніколи не мала можливості відмовити, бо усвідомлювала наскільки моя участь в подібних заходах може підтримати фінансово наших воїнів, які захищають нашу рідну землю від зла. 

Наразі, регулярно беру участь в благодійних заходах, які пов’язані з мистецьким напрямом. Це  мій обов’язок перед людьми, які стоять боронять нашу країну, дають змогу прокидатися нам, дітям, у своєму ліжечку та насолоджуватися промінцями сонечка. Вірю, що  аючи спільну мету, ми переможемо! Рідна Україна відродиться і стане ще кращою! А нам, українцям,  необхідно лише навчитися єднати шляхи!Разом до ПЕРЕМОГИ.