Я пенсіонерка, жила з чоловіком у Лисичанську у своєму будинку. 

З початком війни перебоїв ні з чим не було, а ціни підняли відразу практично на всі продукти харчування. Все було дорого. 

Коли були обстріли, ми ховалися в підвалі, боялися. Ходили за гуманітарною допомогою. Потім почули, що десь убили людей, десь будинок розбили. Стало моторошно. Світло не вмикали. 

Наш син виїжджав. Я сказала: "Давайте виїжджати". Ми й виїхали. Дорога була спокійна. Проїжджали Бахмут. 

Здоров'я підірване, з нервами негаразд. Діти поки не знайшли роботу.

Я сподіваюсь, що скоро наші війська переможуть. Дуже хочеться повернутися додому.