Я пенсіонерка, жила з чоловіком у Лисичанську у своєму будинку.
З початком війни перебоїв ні з чим не було, а ціни підняли відразу практично на всі продукти харчування. Все було дорого.
Коли були обстріли, ми ховалися в підвалі, боялися. Ходили за гуманітарною допомогою. Потім почули, що десь убили людей, десь будинок розбили. Стало моторошно. Світло не вмикали.
Наш син виїжджав. Я сказала: "Давайте виїжджати". Ми й виїхали. Дорога була спокійна. Проїжджали Бахмут.
Здоров'я підірване, з нервами негаразд. Діти поки не знайшли роботу.
Я сподіваюсь, що скоро наші війська переможуть. Дуже хочеться повернутися додому.