Я жила у маленькому селі Довгове Херсонської області. Воно невелике - одна вулиця через річку. Десь 500 метрів було тієї вулиці. 

До мене мав приїхати син із Херсона саме в четвер, 24 лютого. Я підготувалася до його приїзду. Зранку ще спала і почула вибухи. Думала, що вибухає щось на кар'єрі. Пішла поратись по господарству і почула дзвінок від молодшого сина: "Мам, я не приїду. Почалася війна". Він мені почав розповідати, що їхній аеропорт висадили у повітря. 

У нас зник зв'язок. Потім наші хлопці перевели наші телефони на іншого мобільного оператора, який ледве-ледве ловив. 

Як пішов наступ і окупанти до нас зайшли, вони їздили буквально у мене по голові. Всі йшли через міст, через річку, а я якраз на розі живу. Йшли колони військової техніки, машини з рашистами. Якщо тент відкинутий, то там їхали окупанти, а якщо закритий - значить, везли зброю. По нашому селу вздовж вулиці проходили бронетранспортери. 

Далі я вже не витримала, евакуювалася 5 квітня у Кривий Ріг. Діти наполягли на моєму виїзді. Наші хлопці їздили і вивозили людей. Я вкинула у сумку необхідні речі, ліки. Так я виїхала. 

Мій син живе у Кривому Розі. Спочатку я побула трохи у сина, але там нас було дуже багато, тому вони винайняли мені квартиру. Я не інвалід, але у мене дуже важкі патології. Я онкохвора. 

У нашому селі не залишилося жодної людини. Хати порозбивали. Я не знаю, чи моя ціла. Я жила одна, чоловік помер. Діти живуть у Херсоні і в Кривому Розі. 

У селі в мене залишились кури, собаки і коти. Сусідка пообіцяла за ними наглядати. Потім вона виїхала. Відв'язала собачку, випустила курей. Так і закінчилось моє господарство. Для когось це нічого не означало, але для мене це було моє багатство, нажите за 48 років мною і чоловіком. 

Стільки там всього залишилось, стільки побутової техніки. А тепер - немає нічого. 

Все шокує. Навіщо орки сюди прийшли нас "визволяти"? Ми жили мирно, дружно, ніхто нікому не заважав. А нині всі рідні розкидані по всій Україні. Дай Боже нам коли-небудь зустрітися. 

Я плекаю надію, що війна закінчиться якнайшвидше. Дуже на це сподіваюсь.