Я жила у маленькому селі Довгове Херсонської області. Воно невелике - одна вулиця через річку. Десь 500 метрів було тієї вулиці.
До мене мав приїхати син із Херсона саме в четвер, 24 лютого. Я підготувалася до його приїзду. Зранку ще спала і почула вибухи. Думала, що вибухає щось на кар'єрі. Пішла поратись по господарству і почула дзвінок від молодшого сина: "Мам, я не приїду. Почалася війна". Він мені почав розповідати, що їхній аеропорт висадили у повітря.
У нас зник зв'язок. Потім наші хлопці перевели наші телефони на іншого мобільного оператора, який ледве-ледве ловив.
Як пішов наступ і окупанти до нас зайшли, вони їздили буквально у мене по голові. Всі йшли через міст, через річку, а я якраз на розі живу. Йшли колони військової техніки, машини з рашистами. Якщо тент відкинутий, то там їхали окупанти, а якщо закритий - значить, везли зброю. По нашому селу вздовж вулиці проходили бронетранспортери.
Далі я вже не витримала, евакуювалася 5 квітня у Кривий Ріг. Діти наполягли на моєму виїзді. Наші хлопці їздили і вивозили людей. Я вкинула у сумку необхідні речі, ліки. Так я виїхала.
Мій син живе у Кривому Розі. Спочатку я побула трохи у сина, але там нас було дуже багато, тому вони винайняли мені квартиру. Я не інвалід, але у мене дуже важкі патології. Я онкохвора.
У нашому селі не залишилося жодної людини. Хати порозбивали. Я не знаю, чи моя ціла. Я жила одна, чоловік помер. Діти живуть у Херсоні і в Кривому Розі.
У селі в мене залишились кури, собаки і коти. Сусідка пообіцяла за ними наглядати. Потім вона виїхала. Відв'язала собачку, випустила курей. Так і закінчилось моє господарство. Для когось це нічого не означало, але для мене це було моє багатство, нажите за 48 років мною і чоловіком.
Стільки там всього залишилось, стільки побутової техніки. А тепер - немає нічого.
Все шокує. Навіщо орки сюди прийшли нас "визволяти"? Ми жили мирно, дружно, ніхто нікому не заважав. А нині всі рідні розкидані по всій Україні. Дай Боже нам коли-небудь зустрітися.
Я плекаю надію, що війна закінчиться якнайшвидше. Дуже на це сподіваюсь.