Мисик Дарія, учениця 10 класу КЗ "Сокальська Мала академія наук учнівської молоді імені Ігоря Богачевського"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Мусій Світлана Степанівна

Чому бути українкою – це моя суперсила

Я – українка! Кажу це гордо, бо я народилася і виросла в Україні. Я пишаюся своєю країною і своїм народом. Вважаю, що бути українкою – це моя суперсила! Це особливий стан душі, в якому я відчуваю себе частинкою могутнього народу, зв'язаною з багатовіковою історією, мовою, культурою та традиціями. Це дає мені силу і впевненість в собі.

Це допомагає мені не здаватися в труднощах, досягати своїх цілей і протистояти викликам сьогодення.

Вагомою складовою моєї ідентичності є пам'ять. Саме вона – те цілюще джерело, яке живить мою свідомість, не дає йти манівцями, не робити помилок і не коритися долі. А ще – шанувати пам'ять свого роду, його звичаї і традиції, плекати рідну мову.

Зберігаючи ці цінності, я відчуваю, що несу на собі велику відповідальність за їх передачу наступним поколінням.

Українка – це не лише громадянка певної країни, але і представниця великої спільноти людей, які мають спільний менталітет, цінності та мету. Для мене, так як і для мільйонів українок у різних куточках Батьківщини, найбільшою цінністю є мир.

Не усвідомлювала цього ще кілька років тому, а сьогодні – це найбільша ціль моєї суперсили.

На долю моєї України і всіх, хто проживає тут, випали виклики та випробування. Війна…Не одне покоління українців гартувалося в боях за правду, волю і щасливу долю. Моєму поколінню доводиться боротися за право називатися українцями. Для мене бути українкою – це приймати ці виклики, бути гідною представницею свого народу в глобальному вимірі, вносячи свій вклад у розвиток світу.

Особливе відчуття єдиного спільного фронту проти ненависного агресора прийшло до мене після повідомлення про перші втрати молодих Героїв, які стали на захист України. Бути українкою означає взяти на себе відповідальність за тих, кого нема в живих, і за тих, хто поруч.

У такі миті життя по-особливому відчуваєш, що бути українкою – це знати, що ти не самотня, а поруч – плече до плеча з тобою мільйони небайдужих і сильних. І завдяки цьому відчуттю зможеш перебороти будь-які труднощі. Це почуття єднання таке важливе в сучасному світі!

Зовсім недавно загинув на фронті мій сусід, 23-річний Роман. Жаль, біль, сльози і розпач від втрати близької людини…Він так хотів жити, мав стільки мрій і сподівань! Здавалося, що життя втратило для мене зміст, душу охопила зневіра і злість…

Миттєва слабкість і розчарування змінюються бажанням продовжити те, що не завершив Роман, з'являється суперсила для боротьби на моєму, освітньому, фронті. Вірю, що маленькі перемоги наближають спільну Перемогу над ворогом.  Суперсила українок полягає не тільки в їхній внутрішній силі, але й у здатності об'єднуватися для досягнення спільних цілей, бути частиною великої родини, яка єднається спільними цілями, традиціями та любов'ю до рідної землі.

Історія показує, що коли українці всі разом, вони здатні на неймовірні здобутки. Тому разом з друзями робимо окопні свічки, плетемо маскувальні сітки, робимо енергетичні батончики, донатимо на ЗСУ, допомагаємо пораненим і їхнім родинам… Так історія мого народу стає моєю особистою історією, а його досягнення та трагедії – моїми уроками життя.

В якусь мить уявляю як кожен, хто народився і проживає в Україні, об'єднає свою силу з силою іншого небайдужого українця та українки, то наша суперсила здолає навіть найстрашнішого ворога.

Позбуваймося розбрату, зневіри і гніву, а засіваймо в серці любов, єдність, незламність духу і віру в Перемогу.

Я вдячна долі за те, що народилася українкою. Вважаю, що це моя найвища цінність. Моя суперсила – у моїй спроможності інтегрувати в себе найкраще від нашої історії, культури та мови, і надавати цьому новий сенс та життєву енергію. Бути українкою – це моя суперсила, яка наповнює моє життя сенсом, гордістю за свою Україну і вірою в Перемогу!