Власюк Софія, учениця 7 класу гімназії № 8 м. Бердичева

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гопчук Анелія Андріївна

Моя Україна майбутнього

Надворі уже третій день січе дощ. Холодний морозний вітер безжально шмагає віття дерев, зриваючи листя, жбурляє його на землю. Білі пухнасті хмари якось враз потемніли і спустились низько до землі, шукаючи порятунку від розгніваного вітру. І небо плаче дрібними сльозами.

А серце щемить і холод пронизує все тіло. «Як же вони там, наші рідні захисники? Про що думають вони в холодних і мокрих окапах, під безперервним ревінням снарядів? Звідки беруть сили вистояти?».

Минають віки, століття, а Україна живе і бореться за свою волю і незалежність. Інакше не можемо, бо це йде з нашого коріння , оте, чого не перемогти, не зламати. І йде воно від Нестора, від Котляревського і Шевченка, від славних воїнів ЗСУ. Це прагнення жити вільно на своїй землі.

Ворог знищує наші міста і села. Болем і материнськими сльозами вкрита наша українська земля. Таких звірств, які чинять орки не сила сприйняти розумом.

І кожного дня, коли ми чуємо звуки сирен, коли над нами літають «шахеди» і снаряди, я прошу у Бога захисту для наших захисників, бо саме завдячуючи їм - Україна живе! Мій народ, як Прометей, щоразу оживає і несе світло людям. Бо маємо незламний дух, козацьку гордість і безмежну любов до людей.

В серці мого народу стільки болю, що вистачить на всі народи світу. Але наше покоління – нести у світ добро, мир, справедливість. І ніколи за всі роки свого існування, моя держава не схиляла голову перед ворогами.

Тому й зараз звертаючись до тих нелюдів хочу сказати словами невідомого автора:

«Ти думав, що я вмиюся сльозами?

Впаду перед тобою на коліна?

Нащадку сумнозвісної орди

Не по зубах тобі, я – Україна!

Я – нація, я сила, я – народ,

Я – світло, що ніколи не згасає.

Я – правда, без прогнилих нагород,

Я – істинна любов, що не вмирає!».

Я вірю в майбутнє України після війни! Це майбутнє, де після пережитих випробувань та воєнних страждань, країна знову підійметься, зміцнена своєю вірою і зусиллями своїх людей.

Я вірю, що майбутнє після війни стане символом відродження, новим етапом в історії країни. Настане той час, коли спільні зусилля, терпіння та сподівання на краще допоможуть побудувати стійке, мирне та процвітаюче суспільство. СЛАВА УКРАЇНІ – ГЕРОЯМ СЛАВА!!!