Ольга Віннічук
Червоноградський гірничо – економічний фаховий  коледж
Вчитель, що надихнув на написання есе: Мись Наталя Стефанівна

1000 днів війни. Мій шлях

Коли задзвонив телефон, я навіть не уявляла, що це повідомлення переверне моє життя з ніг на голову. 24 лютого 2022 року, в той день , коли я готувалася до школи, хресна повідомила про початок повномасштабної війни. Звістка пролунала як грім серед ясного неба, викликавши в мені суміш подиву, страху та непорозуміння. Як таке могло статися?

Перші дні були сповнені невизначеності та тривоги. Ми, як і мільйони українців, прикуті до новин, з жахом спостерігали за розвитком подій. Кожен день приносив нові випробування, нові втрати. Здавалося, що світ перевернувся догори дном.

Незважаючи на паніку та страх, я намагалася зберігати спокій. Ми з родиною постійно підтримували зв'язок з рідними та друзями, ділилися новинами, підбадьорювали один одного. Виникли думки про евакуацію, про пошук безпечнішого місця за кордоном. Але всеодно я хотіла залишитися вдома, підтримати свою країну.

Я продовжувала жити. Вчилася, спілкувалася з друзями, намагалася знаходити радість у простих речах. Кожен день дякувала долі за те, що маю дах над головою, їжу, можливість навчатися.

Паралельно з цим, я почала активно допомагати нашим захисникам. Разом з іншими волонтерами плела маскувальні сітки, збирала гуманітарну допомогу, донатила кошти на ЗСУ. Я відчувала, що роблю щось важливе, що наближає нашу перемогу.

1000 днів війни – це тисяча історій про силу духу, про мужність і незламність українців. Це тисяча днів боротьби за свободу і незалежність. І я вдячна долі за те, що мала можливість стати частиною цієї історії.

Війна змінила мене. Вона зробила мене сильнішою,  мудрішою, більш цілеспрямованою. Я навчилася цінувати кожен момент життя, кожну мить, проведену з рідними і близькими. Я зрозуміла, що навіть у найскладніші часи важливо не втрачати віру в себе і в краще майбутнє.

Я вірю, що наша перемога не за горами.

І я зроблю все можливе, щоб наблизити цей день, адже Україна – це наша домівка, і ми обов'язково її відбудуємо.