Для вчительки Світлани Васильченко війна почалася ще у 2014 році — тоді, коли колишні її учні пішли служити на Східний фронт. Пані Світлана казала хлопцям: «Якщо буде потрібна якась допомога — телефонуйте!».

Спершу це були прохання про найнеобхідніше. Згодом — благодійні концерти й збори коштів. У 2022 році коло допомоги розширилося: тушкованка, маскувальні сітки, благодійні ярмарки, пожертви від учителів і батьків. Світлана відкрила окрему «картку для ЗСУ», на яку збирала кошти від громади та відправляла на фронт.

В музеї школи — підписані прапори від військових — 2014-го і 2022-го років. Світлана зберігає світлини захисників та їх родин. Ці фотографії –  своєрідні уроки пам’яті. «Є папка радості, а є папка скорботи. І я молюся, щоб перша завжди була більшою», — каже освітянка.