Війна — це жахлива історія, яка коїться на наших очах та очах наших дітей. Це найстрашніше, що може бути. Війна позбавляє дитинства дітей. 

Ми не маємо можливості працювати повною мірою, немає повноцінного забезпечення, завжди знаходимося у стані напруги.

Кожна новина про «виліт» то є критичною новиною. Ми розуміємо що від цього залежить наше життя.

24.02.2022 ми були вдома, нічого не підозрюючи спали та планували зранку йти на роботу, а дитина у школу. Спочатку їй не говорили про початок війни, сказали, що терміново треба їхати до бабусі, та вибухи видали сувору правду. Вимушені були вдатися до заспокійливого, бо в дитини була паніка, сльози та нервовий зрив. 

Ще довгий час був просто шок та на меті лише вижити…

Зараз вже більш спокійно реагуємо на новини. Але в перші дні був шалений стрес, а зараз так і немає усвідомлення що робити далі. Як жити? Чи буде в країні спокій та мирне життя?

Ми виїхали за місто, тут люди допомагали, загалом була і їжа і вода. Бо є город та криниця. Медикаменти замовляли у волонтерів. Дякувати знаходилися люди і допомагали.