Гуцал Євгенія, 11 клас, Ліцей № 11 Хмельницької міської ради 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бородій Інна Борисівна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 день війни. Максимально жахливе, криваве і моторошне число. У це важко повірити, але саме стільки днів тому наше життя перетворилося на «до» та  «після». Ми – Українці, не тільки 1000 днів перебуваємо в такому стані, а, на жаль, все своє життя! Вивчаючи історію нашої країни, не важко усвідомити той факт, що нас завжди хотіли знищити як націю. Завжди знаходились ті, кому ми заважали. І так було, є і буде.

Запитаєте: Чому?... Тому,  що ми вільні словом, розкуті діями та відповідальні за свої вчинки.

Упродовж 10 років нас стрімко хочуть зламати. Було багато спроб, провокацій, але все це марно. Невже важко усвідомити той факт, що людей, у ДНК яких закладено три маленьких слова «Свобода. Батьківщина. Любов» неможливо зламати!? Початок Російсько-Української війни я застала тоді, коли мені було 6 років. У той час нам не дуже хотіли розповідати, що взагалі сталося. Ми, маленькі діти, писали листи, малювали малюнки та записували відео нашим військовим для того, аби підтримати їх там, на Сході нашої держави.

Ми росли, жили,  працювали, веселилися, розбудовували нашу країну, але в один момент в нас захотіли все це забрати.  

24 лютого 2022 року – початок повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Інколи не вкладається в голові, як це могло статися? Думаю, що причиною цього передувала наша довірливість, але ворог підлий, жорстокий та підступний. Цей день закарбований в нашій пам'яті назавжди! Пам'ятаю, як прокинулась о п'ятій ранку від дзвінків телефонів і крику в слухавку «почалася війна».  Ще ніколи в житті так швидко не збирала всі свої речі, документи, ліки, їжу. І ось звернення нашого президента до народу України. Після – повне нерозуміння що робити, як бути й мільйони думок в голові.

Пригадую, як сиділа завмерши, намагалась зрозуміти все, що робиться навколо. Описати все це можна трьома словами: Страх. Нерозуміння. Розгубленість. 

Далі слідувала велика праця над своїми емоціями, почуттями та страхами. Мені здається, що кожна людина змінилася після цього криваво-жорстокого  дня. Особисто я зрозуміла, що всім серцем обожнюю свою найсильнішу, наймогутнішу і найхоробрішу  у світі країну – Мою УКРАЇНУ! Саме тоді й прийшло усвідомлення моєї ролі та місця в цій війні! Так розпочався мій Переможний рух. Вже понад 900 днів триває моя  волонтерська діяльність.

Завдяки своєму співу, я заробляю кошти на потреби ЗСУ.  Я є учасником багатьох благодійних концертів та волонтерських організацій (ГО «Мистецька сотня Гайдамаки»  та  «Благо Фонд UA», загальна сума нашого збору – 2, 5 мільйони гривень.)

23 серпня 2024 року мені присвоєно звання «Почесний волонтер України» та нагороджено подякою від керівника ОВА. Це хоч маленький, але вже вклад у нашу Перемогу. Я не зупинятимуся, а возвеличуватиму завжди свою рідну землю, піднімаючи моральний дух кожного українця. Обіцяю, що проповідуватиму віру в нашу найсправедливішу Перемогу в історії людства! Слава Україні ! Героям Слава!