Скляр Іван, 9 клас, Новознам'янська гімназія Піщанської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Росоха Ю.І.

«1000 днів війни. Мій шлях»

Ці 1000 днів війни стали справжнім випробуванням для кожного українця. На жаль, ці події не обійшли моє життя стороною. Це також історія надії, віри в перемогу та надії на краще майбутнє. Від того моменту, коли в моєму місті пролунав перший вибух, і до сьогодення, я змінився як людина, зрозумівши, що найголовніше в моєму житті — це свобода і гідність. Війна стала моїм шляхом, шляхом випробувань і самоусвідомлення. Це моя історія.

24 лютого 2022 року — початок повномасштабного вторгнення в Україну. Прокинувся я від того, що за вікном пролунав вибух, а не як звичайно — від будильника до школи. Після цього я запитав у батьків, що сталося, і вони повідомили мені страшну звістку: почалась війна. Цей момент став переломним у житті кожного українця. Перша реакція людей — це паніка і переживання.

Паніка супроводжувалася величезними чергами  за пальним, продуктами харчування, ліками. На вулицях з’явилися військові патрулі, почали лунати сигнали тривоги.

1 березня 2022 року — перший "приліт" ракети в моєму місті. Саме в цей день у мене був день народження. Ми з моєю сім'єю «святкували» так, як це було можливо тільки під час війни. Почалась повітряна тривога, і ми з батьками намагалися зберігати спокій, хоча всередині кожного з нас був великий страх і невизначеність. Ми запалили свічки, бо в цей день вже були перебої зі світлом, і через це кожна хвилина була сповнена тривоги. Не дивлячись на ці труднощі, ми не дозволили війні повністю знищити цей святковий момент. Родинне свято було скромним, але дуже важливим для нас — це був символ того, що навіть у найскладніші часи можна знайти силу для того, щоб продовжувати жити, творити, бути корисним. 

Родина стала захистом від жахів війни, осередком сили для мене та моєї сестри.

27 червня 2022 року — ракетний удар по торговельному центру "Амстор". Це був звичайний теплий літній день. Ми, як зазвичай, прийшли з прогулянки додому, але саме в цей момент почалась повітряна тривога. Я щось завзято шукав у гаражі, і раптом почув звук, начебто хтось розгойдує лист металу, а через кілька секунд пролунав потужний вибух. Вибух був настільки гучний, що здалося, що ракета вдарила десь у сотні метрів від нас, а може навіть над нами. Коли я вийшов, всі члени моєї родини були дуже налякані. У далині ми побачили клуби диму, які стояли над містом.

В месенджерах почали писати про влучання десь у центрі міста, але згодом ми дізналися, що ракета влучила в торговий центр "Амстор". Страх, переживання за долю людей, які були в той час у торговому центрі, охопили нас.

Згодом почали публікувати відео та фото того, куди насправді влучила ракета (що робити суворо заборонено). Вони були настільки страшні, що важко було в це повірити, але найстрашніше розпочалося тоді, коли почали з’являтися повідомлення про загиблих і поранених. Трагедія згуртувала містян: усі молилися за те, щоб жертв було якнайменше, усі сподівалися, що безвісти пропалий знайдеться живим. Вже згодом опублікували кількість жертв у цій трагедії. Кількість людей, які постраждали, шокувала.

І саме цей нещадний та кровопролитний теракт серед мирного населення є ще однією причиною, чому необхідно якнайшвидше зупинити наших ворогів.

Один із найстрашніших моментів війни — це коли в одну з нічних повітряних тривог ми вперше почули безпілотник, який летів над нашим будинком. Це вже пізніше ми звикнемо до звуку ворожого «мопеда» і будемо чекати звуків ППО, які стійко захищають нас усі 1000 днів війни.

У мене є одне бажання – хай скоріше закінчиться війна. Щоб люди знову почали жити звичайним життям. Але цього, скоріше за все, не станеться, оскільки люди і країна в цілому будуть дуже довго оговтуватися після закінчення війни, як морально, психологічно, так і економічно.

Головне, що я хочу сказати, це те, що ми — Непереможна країна та Велика нація.

Ми зможемо перемогти в цій війні, бо ми — нащадки козаків, які стали символом свободи, волі та боротьби за незалежність. На останок я хотів би сказати лише одне: ми переможемо ворога в цій безпощадній та кровопролитній війні. Слава Україні!