Для Інни війна триває вже понад десять років - з 2014-го, коли вона втратила дім у Первомайську Луганської області. Тоді, поїхавши в гості до мами, вона навіть не здогадувалась, що більше не повернеться - у день її від’їзду місто потрапило під потужний російський обстріл. Згодом почали бомбити і Гірське — місто її дитинства, де жила мама. Настільки інтенсивно, що одного дня засинаєш при українській владі, а прокидаєшся вже під ворожою окупацією.

Вибух поруч із будинком мало не позбавив Інну зору -  саме тоді вона вирішила їхати. Спершу - до Харкова, а згодом до Києва. Але війна наздогнала і тут: в будинок поруч із магазином, де працює Інна, влучив російський «Шахед». Каже, бачила багато, але таких руйнувань ще не було. Та попри все Інна не хоче залишати Україну. Бо скільки б разів не доводилось тікати, вона як ніхто знає цінність рідного дому.