Коли у 2014 році розпочиналися воєнні дії, Лариса Вікторівна дивилася на них з подивом і не вірила, що все відбувається насправді. Було страшно та все не зрозуміло. 

Останніми роками траплялося багато чого. Наприклад, на вулиці тридцять градусів морозу, а в приміщенні не було світла та газу. Їхню родину рятувала лише пічка в будинку, але в багатьох мешканців селища й такого не було. Жінка дуже вдячна людям, які допомогли вижити у скрутну хвилину.