Я жила в Бахмуті. У мене велика родина з шести людей. Всі ми разом залишались у Бахмуті до останнього. Через два місяці обстановка у місті стала дуже важкою. Влучання були поряд з моїм будинком. Я ледь встигла зібрати речі та виїхати. Думала, евакуююсь на два тижні та і все. 

Мене вразило, що чужі люди мені допомагали. Надавали гуртожитки, шелтори. Дітям приділялась особлива увага. 

Зараз я живу в Дніпрі. Родина допомагає речами та всім необхідним. Зараз ясно, що в Бахмут я не повернусь. Хочу, щоб все це закінчилось, бо ми втратили багато людей. Нашим дітям потрібне мирне небо та просто дах над головою.